Кафедра майстерності актора та режисури театру анімації


Завідувач кафедри – Інюточкін Олександр Олександрович, заслужений діяч мистецтв України, професор (з 2013 року).

У 1975 р. закінчив ХІМ ім. І. П. Котляревського за спеціалізацією «Режисер театру ляльок» (клас нар. арт. України, доцента Афанасьєва В. А.).  

 З 1975 по 1978 р. –  головний режисер Кіровоградського обласного театру ляльок. З  1978 по 1990 р. – режисер-постановник, головний режисер Харківського державного театру ляльок ім. Н. К. Крупської. Здійснив постановку більше 70 вистав у театрах ляльок України, Росії, Польщі.  З 1978 р. – викладач кафедри театру ляльок ХІМ ім. І. П. Котляревського.

У 1985 р. закінчив  асистентуру-стажування у ЛДІТМіК ім. М. Черкасова (клас професорів М. Корольова, В. Сударушкіна та Л. Головко).
 

Лялькарі Харківщини давно займають в Україні провідні позиції. Доречно згадати хоча б славнозвісний Куп’янський вертеп, що народився на початку ХІХ століття та існував понад сто років.

Вже з початку двадцятих років минулого століття у Харкові працювало кілька цікавих професійних театрів ляльок. Вони успішно доводили своїми виставами, що театр ляльок – це не тільки фольклорне минуле, але й мистецьке сьогодення, яке має потужний художній потенціал.

Величезне значення для подальшого розвитку вітчизняного театру мало створення у Харкові в 1931 році Всеукраїнського Показового театру ляльок під орудою видатного актора та режисера Івана Миколайовича Шаховця. Колектив Показового отримав неабияку підтримку з боку лідера нового українського театру Леся Курбаса та його найближчих соратників.
На жаль, театральний Харків поніс у тридцяті роки непоправні втрати. Як і Лесь Курбас, Іван Шаховець був відсторонений від керівництва театром, а потім – 1938 року – репресований. Ще жорстокішими були сорокові роки, коли під час війни та окупації Харкова припинили існування майже всі професійні колективи лялькарів.

Відродження театру ляльок у Харкові почалось у 1952 році, коли художнім керівником єдиного на той час у місті Обласного театру ляльок імені Н. Крупської (заснований 1939 року) став колишній учень І. Шаховця Віктор Андрійович Афанасьєв (1917–1987). Ще в юнацькі роки В. Афанасьев починав актором Показового театру ляльок, а потім сам створював театри в Барнаулі, Караганді та навіть в екзотичному Каїрі. Цей видатний діяч, блискучий організатор театральної справи, згодом віце-президент Радянського центру УНІМА (Міжнародного союзу лялькарів), за кілька років зміг, спираючись на кращих представників творчої інтелігенції Харкова, зробити театр ляльок справжнім центром мистецького життя, гордістю харків’ян. У 1968 році театр отримав новий прекрасний дім – історичну будову в центрі міста, спеціально реконструйовану для лялькарів. Тут знайшлося місце не тільки для численних цехів та підрозділів театру, його акторів та глядачів, але й для єдиного тоді в Україні музею театральної ляльки. У 1998 році Харківському театру ляльок було присвоєно ім’я народного артиста України Віктора Афанасьєва, а в 2002 – він став першим в країні академічним театром ляльок.

Саме за ініціативою В. А. Афанасьєва у 1969 році при театральному факультеті Харківського державного інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського вперше було набрано сім осіб на курс зі спеціалізації «акторське мистецтво театру ляльок». На початку 1973 року, згідно з наказом міністерства культури Української РСР, в нашому вузі офіційно було проголошено створення кафедри театру ляльок, що мала готувати акторів та режисерів, а її завідувачем призначено В. А. Афанасьєва. На той час це була друга подібна кафедра у Радянському Союзі (після Ленінграду) та єдина в Україні.

Вже за перше десятиліття існування кафедри театру ляльок В. А. Афанасьєв підготував нове покоління професійних лялькарів, створив потужний науково-методичний центр, де поруч із досвідченими викладачами почали свою педагогічну діяльність молоді випускники кафедри.
Своє двадцятиріччя кафедра театру ляльок зустріла в новій державі – вільній, самостійній Україні. В 90-і роки під керівництвом Леоніда Петровича Попова, вихованця кафедри, заслуженого артиста України, здійснюються проекти відродження традицій національної культури у поєднанні з орієнтацією на кращі зразки світового мистецтва. Для втілення дипломних вистав Л. П. Попов та інші викладачі звертаються до творів українських класиків, а також до класиків світової літератури. На студентській сцені неодноразово відтворюється народний український вертеп, як у своєму класичному вигляді, так і в новітніх стилізаційних версіях.

У 1991 році на кафедрі було започатковано заочне навчання акторів та режисерів театру ляльок, яке витримало перевірку часом і успішно розвивається зараз.

У 2004 році завідувачем кафедри призначається театрознавець за фахом Євгеній Теодорович Русабров. Того ж року кафедра театру ляльок отримує нову назву – кафедра майстерності актора та режисури театру анімації.

2011 по 2013 рік кафедру очолювала Довлетова Світлана Анатоліївна.

Протягом двадцятого століття, особливо у другій його половині, театр ляльок зазнав великих змін. Його форми значно урізноманітнилися. А на перший план вийшла постать актора-аніматора, тобто творця сценічної ілюзії одухотворення мертвої матерії. Все частіше вже не тільки лялька, але й будь-який предмет стає в руках такого майстра персонажем сценічної дії. До того ж дійовими особами в такому театрі можуть бути пласкі зображення і маски, тіні або силуети, і навіть руки або інші частини тіла самого актора. Ці різноманітні сценічні техніки поєднує з театром ляльок загальний принцип, який слід визначити як принцип анімації, тобто – оживлення («аnima» – в перекладі з латини – дух, душа, дихання, життя). У свою чергу театр, який будує свою сценічну мову на засадах створення ілюзії оживлення, цілком природно називати театром анімації. Використання художніх можливостей, що їх надають специфічні засоби театру анімації, знаходиться на магістральних шляхах розвитку сучасного світового мистецтва.

Сьогодні на кафедрі працюють досвідчені фахівці, серед яких: народний артист України, доцент О. Ю. Рубинський; заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри О. О. Інюточкін; заслужений артист України, ст. викладач В. М. Горбунов; заслужений діяч мистецтв України, ст. викладач С. В. Пасічник; заслужена артистка АР Крим, ст. викладач О. Ф. Дмитрієва; доцент С. Я. Фесенко; доцент кафедри С.  А. Довлетова; головний художник Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва, ст. викладач Н. М. Денисова, а також талановиті молоді педагоги: викладачі А. Д. Солоняк, О. М. Коваль, І. В. Сурков, І. М. Фалькова, Л. С. Гімпельсон, І. Л. Пірович, І. В. Ципіна, А. І. Шевченко, Ю. О. Репринцева.

При кафедрі існує художньо-виробнича лабораторія (керівник – Л. С. Гімпельсон), працівники якої разом зі студентами виготовляють ляльки та декорації для курсових і дипломних вистав, що їх за роки існування кафедри було створено більше ста.

Справжнім творчим хрещенням кафедри ще 1976 року став успішний виступ студентів третього акторського курсу на ХІІ Міжнародному конгресі УНІМА та Міжнародному фестивалі театрів ляльок, що проходили тоді в  Москві. З того часу студенти та викладачі кафедри активно беруть участь у багатьох українських та міжнародних театральних фестивалях, смотрах і конкурсах. Представники кафедри отримали близько 100 дипломів за творчі досягнення на професійних фестивалях різного рівня у Харкові, Києві, Ужгороді, Луцьку, Івано-Франковську, Львові, Вінниці, Енергодарі; у російських містах Москві, Санкт-Петербурзі, Ярославлі та Бєлгороді; а також у містах інших країн: Бресті (Білорусь), Таллінні (Естонія), Жешуві та Білостоці (Польща), Нансі (Франція) та Турне (Бельгія).

За ініціативи кафедри у Харкові був започаткований Міжнародний фестиваль театрів ляльок та інших форм сценічної анімації «Anima», який з великим успіхом проходив у 2004, 2006 та 2008 роках (художній директор фестивалю О. О. Інюточкін). Окрім українських колективів у фестивалі брали участь театральні аніматори з Росії, Латвії, Ізраїлю, Нідерландів, Великої Британії, Італії.

З кожним роком авторитет кафедри зростає як в Україні, так і за її межами. Виховання сучасного актора та режисера театру анімації кафедра здійснює, враховуючи світовий досвід мистецької педагогіки та національні традиції української театральної школи.