ІСТОРІЧНІ МОЗАЇКИ

День народження і батьки Харківської консерваторії

2 травня 1917р. у Харків прийшла довгоочікувана телеграма від Російського Музичного Товариства:
«Срочно. Харьков. Слатину.
Консерватория принципиально разрешена. Бумаги следуют. Направник.».

Засновником і першим директором консерваторії став диригент, піаніст і голова Харківського відділення Імператорського Російського Музичного Товариства Ілля Слатін (1845 – 1931), кандидатуру якого на керівничий пост запропонував А.К.Глазунов. Він заздалегідь готував реорганізацію музичного училища у вищий навчальний заклад, збільшував кількість учнів, «збирав» з усього світу викладачів і створив симфонічний оркестр. В перший навчальний рік 1917 – 1918 в Харківській консерваторії було 650 учнів!

Слатін зробив відкритими концерти та іспити учнів для широкої публіки. Завдяки йому 30% студентів мали змогу навчатися безкоштовно.

Разом з Іллею Іллічем  консерваторію творили Геніка Р.В.(навчався в Москві), викладав до 1924 року;  Луценко П.К.(навчався в Берліні) був першим завідувачем кафедри спеціального фортепіано і першим ректором у 1920 році; Горовиць О. (навчався в Москві). З 1917 року вокальний клас консерваторії започатковував Ф.А. Бугамеллі (навчався в Болоньї).
Струнні, ударні, духові та народні інструменти входили до складу оркестрової кафедри.З дня заснування був клас флейти, керував Б.Н.Кричевський (навчався в Петербурзі).


Клас гобоя вів  Гек Г.А.(навчався в Німеччині), клас фаготу очолював Брінкбок К.Ф.(навчався в Амстердамі).
Губічка Ф.Ф.(навчався в Празі) проводив заняття в класі труби, туби і контрабасу.
Клас валторни у перші роки вів соліст Харківської опери Конотов В.А. Були також класи тромбону і ударних інструментів.


Скрипалі навчалися у Голдфельда В.М. (навчався в Брюсселі і Петербурзі), Гольдберга С.І.(навчався у Варшаві)  І лише через кілька років утворилась струнна кафедра (1921)

З 1917 року теорію музики і композицію викладав Богатирьов С.С.
Клас домри і балалайки існував на оркестровому факультеті і працював з учнями Комаренко В.А.


Перша будівля і перші видатні постаті Харківської консерваторії

На  перехресті Полтавського шляху і вулиці Ярославської, у двоповерховому  будинку № 30 у 1917 році поряд навчалися учні музичного училища і учні новоствореної Харківської консерваторії. Якщо порівняти фото сторічної давнини і сьогодні, легко відзначити, що вони дуже схожі. Відрізняються начебто відсутністю балконів, до речі, це суттєво змінило архітектурний стиль особняку, а також  додатковим будівництвом по Ярославській ( що відбувається зараз всередині невідомо, будинок знаходиться в стані ремонту).

Ілля Слатін з 1917 по 1920 роки роботи директором консерваторії наполегливо залучав до викладання концертуючих музикантів, просвітників, солістів опери і оркестру, користуючись своїми  зв’язками з Російським музичним товариством. Ще одним джерелом для педагогічного складу народженого музичного ВУЗу був  сформований педагогічний колектив музичного училища.

Першим серед них був Геніка Ростислав Володимирович
В Харкові на початку століття він здобув визнання як талановитий музикант, педагог і «музичний журналіст». Через 2 роки у 1919 він стає професором консерваторії. Маючи енциклопедичні знання і феноменальну пам’ять, Ростислав Геніка неперевершено виступав в дуеті з Костянтином Горським, відомим скрипалем і композитором, а також,  товаришуючи з І.Слатіним, підтримував його і всіляко сприяв розвитку музичної освіти і іміджу  Харкова взагалі. Він переїхав у Чехію у 1922 році  після того як Ілля Ілліч відсторонився від викладання в консерваторії, не погодившись з порядками радянської влади.

Геніка Р. часто відвідував  гостинний дім Слатіних Іллі Ілліча і Серафіми Василівни, а також трьох їхніх синів Іллі, Володимира і Олександра.  Вони мешкали у Харкові на вулиці Німецькій (нині вулиця Пушкінська) в одноповерховому будинку (№ 55). Пізніше він був довічно закріплений за Слатіним рішенням радянського уряду. В ньому Ілля Ілліч проводив приватні заняття з учнями до кінця життя, до 1931 року.
Будівлю називають «музичною Меккою Харкова» і вона привертає увагу до себе як, по - перше «будівля з історією», а по – друге,  як типова архітектурна структура  XIX сторіччя на вулиці Пушкінській. У 1989 році на фасаді була меморіальна дошка, але сьогодні -  відсутня.
Декілька років студенти – першокурсники університету мистецтв в перший день навчання приходили до будинку на Пушкінській 55, на вшанування імені відомого корифея.

У жовтні цього року в Харківському університеті мистецтв благодійним фондом «Харківські асамблеї»  ініційовано проведення конкурсу ансамблевого виконавства  імені І.І.Слатіна. Конкурс буде проведено в рамках ювілейних проектів до 100 – річчя ХНУМ  11 - 12 березня 2017 року в номінаціях: камерний ансамбль, квартет, фортепіанний дует.

Ростислав Геніка не раз ставав партнером в концертах співака і першого професора консерваторії з вокалу Федеріко Бугамеллі (Federico Bugamelli). Маестро мав тембр голосу тенор і запам’ятався цікавою зовнішністю. «Колоритною людиною був мій професор. Маленький, живий, немов ртуть, з виразними чорними очима, що виблискували немов розжарене вугілля за очками в золотій оправі, невелика борідка і вуса прикрашали його обличчя. Російською він говорив погано, змішуючи російські та італійські слова, недостатній словарний запас заповнював мімікою, жестами і найнеймовірнішими, проте такими, що дуже допомагають, порівняннями», написав про Бугамеллі його знаменитий учень Марк Рейзен.
Сімнадцять років працював Федеріко у Харкові, два останніх роки – 1917-1918 викладав у консерваторії. В місті був відомий через свою диригентську діяльність, композиторські твори і також мав широку приватну викладацьку практику.
Про його виконавські смаки і вокальну школу так напише Р.Геніка: «Цей маестро в повному сенсі прагне виховати в своїх учнях те, що перш за все необхідно для сучасної оперної сцени: силу звуку, драматизм, часом піднесену патетичність, пристрасність, нервову рухливість передачі; це віддаляє від “bel canto” Белліні і наближає до веризму Пуччіні і Леонковалло, що б’є по нервах, прихильником і однодумцем яких безсумнівно є талановитий п. Бугамеллі. Майстерно акомпануючи сам, він немов би викликає в учня, вселяє в нього дозу свого південного експансивного артистичного темпераменту»

1921 рік в Харківській консерваторії пов’язаний із заснуванням cтрунної кафедри, до якої входили чотири музиканти: В. М. Гольдфельд, І.І.Гольдберг, І. В. Добржинець та Л. Ф. Тимошенко.

Віктор  Маркович Гольдфельд (1893-1982) стає першим завідувачем кафедрою. Він викладав в консерваторії клас скрипки, квартету і камерного ансамблю. Також він  створює квартет,  якому по розпорядженню Луначарського Держколекція виділила чотири унікальних інструменти роботи французського майстра Ж.Б.Вільома.  У 1923 році для студентів був організований цикл концертів, де у виконанні колективу прозвучали 17 квартетів Бетховена.

Одночасно у 1921  був створений симфонічний студентський оркестр під керівництвом Іллі Слатіна. Професори Ілля Володимирович Добржинець і Іоахім Гольдберг –  яскраві постаті, знавці аплікатурних таємниць, володарі унікального слуху і музичної пам’яті, підготували плеяду видатних солістів і оркестрантів: І.А.Жук, К.І.Еліасберг, І.Заславський, Л.Сароян та інші.


Державне тріо імені Бетховена, створене у 1931 році Віктором Марковичем, було ще одним колективом, з яким плідно працювала струнна кафедра. Через цей ансамбль в консерваторію у 1934 році потрапляє віолончеліст-вундеркінд Володимир Цезаревич Аншелевич,  і працює до 1936 року. До викладацької діяльності його підштовхнули деякі обмеження в  правилах щодо ансамблевої гри на сцені професорів ВНЗ. Чи міг він тоді припустити, що це стане улюбленою справою його життя?

1923 рік. При музичному інституті (так на той час перейменували консерваторію) у 1923 році було відкрито драматичний факультет. Харківська консерваторія перетворюється в «музично-драматичний інститут» по аналогії з Київським, а разом з назвою було змінено професійну орієнтацію і реорганізовано структуру учбового закладу. За спогадами В. А. Богдановича в інституті тих років навчалось не менш 200-330 осіб.

Працювали три факультети: композиторсько-диригентський, інструкторсько-педагогічний і  факультет сценічних мистецтв (драматичного, кінематографічного, хореографічного).
Серед провідних викладачів музичного факультету Муздраміну Богданович називає таких професорів як П. К. Луценко, Н.Б. Ландесман, Ф. Е. Фанненштиль, її син Л. В. Фанненштиль, Н.В. Полевський (всі фортепіано); по класу віолончелі – дружина Н.В. Полевського Л. Ф. Тимошенко, по класу скрипки – професор В. В. Добржинець, по класу духових інструментів – В. І. Катанський. Серед інших педагогів він зазначає Я. А. Розенштейна (віолончеліст, диригент), викладача музично-теоретичних дисциплін С. П. Дремцова і піаніста М. Р. Пильстрема.

Цікаво, що в київському архіві знайдені документи, в яких йдеться про те, щоб надати інституту ім`я М. Леонтовича,а не І. Котляревського.

Перші майстри факультету сценічних мистецтв були О.Білецький, Я. Мамонтов,  І.Мар'яненко, І.Юхименко, Й.Шевченко. Пізніше, у 1926 році, коли  театр «Березіль» переїхав до Харкова, педагогічні кадри поповнилися з його акторів, учнів Леся Курбаса (Б.Тягно, В.Меллер, Л.Гаккебуш).

У цей час до Харкова повертається  Семен Семенович Богатирьов (з 1919 року він працював в Кубанській консерваторії), який викладає в класі композиції і веде курси музично – теоретичних дисциплін. Серед його учнів -  30 композиторів і музикознавців, першим закінчив Харківський музично – драматичний інститут у 1924 році Тіц Михайло Дмитрович і залишився в інституті в якості викладача. Далі, у 1926 році випускником класу композиції був Клебанов Дмитро Львович, у 1927 – Барабашов В’ячеслав Андрійович (теж працював викладачем по закінченню навчання).

Видатні українські композитори,  учні Семена Богатирьова – В. Борисов, Д. Клебанов, М. Коляда, Ю. Мейтус, В. Тольба, А. Штогаренко, В. Барабашов, М. Тіц, І. Дунаєвський.

Колегою Богатирьова і керівником Муздрам інституту був Дремцов Сергій Прокопович (з 1925 року по 1927 рік  - ректор, а надалі завідувач музичних класів). Він брав участь в створенні Харківської філармонії. Громадський діяч, композитор, фольклорист, журналіст Сергій Дремцов разом з групою митців заснував у 1924 році Харківську організацію музичного товариства імені М.Леонтовича, з якою плідно співпрацювали молоді композитори, виконавці, музичні колективи, студенти музичних навчальних закладів. До складу товариства входили : С. Дремцов, П. Козицький, М. Коляда, Ф. Богданов, Д.Клебанов, В. Барабашов, В. Павкович, К. Богуславський, В. Ступницький, С. Заграничний, Б. Новосадський, Ю. Мейтус, С.Рибальченко. Також у 1926 році він очолює «Дослідно – показову музичну школу» за адресою Сумська 34  ( з 1930 року її було реорганізовано в школу педагогічної практики для студентів інституту). Йому було присвоєне звання заслуженого артиста у 1928 році.
Сергій Дремцов за часи свого ректорства заснував кафедру народних інструментів у 1926 році, додав клас бандури до існуючих класів балалайки та домри і запросив на викладацьку  роботу до інституту Гната Хоткевича-бандуриста – виконавця, драматурга, композитора, організатора різноманітних музично-театральних колективів, фольклориста, письменника.

 

І З  І С Т О Р І Ї  У Н І В Е Р С И Т Е Т У


Харківський національний університет мистецтв ім. І.П.Котляревського один із провідних мистецьких вузів України, науково-методичний центр музичної і театральної освіти Слобожанщини.

Біля витоків університету стояли такі видатні музиканти і театральні діячі, як І.Слатін, С.Богатирьов, П.Луценко, Л.Фаненштіль, Г.Хоткевич, М.Крушельницький, Л.Дубовик, І.Мар'яненко, О.Сердюк, Р.Черкашин та ін.


За роки існування університет підготував понад 10000 спеціалістів для музичного і театрального мистецтва, серед яких визнані виконавці, викладачі та науковці. Біля 1000 з них мають почесні та урядові нагороди, звання лауреатів державних премій України, народних та заслужених артисти, заслужених діячі мистецтв, наукові ступені докторів і кандидатів наук, наукові звання професорів та доцентів.

Випускники університету успішно працюють в різних країнах світу: США, Англії, Франції, Німеччині, Данії, Австралії, Ізраїлі, Росії та ін.

Сьогодні ХНУМ ім. І.П.Котляревського - провідний мистецький навчальний заклад із високим науковим і творчим потенціалом, який готує бакалаврів, спеціалістів і магістрів за спеціальностями: "Музичне мистецтво" і "Театральне мистецтво".

Навчальний процес забезпечують 23 кафедри, на яких працюють 43 доктори наук і професори, 75 кандидатів наук і доцентів, 50 викладачів мають почесні звання України, чимало лауреатів міжнародних та національних конкурсів. На п'яти факультетах університету навчається понад 900 студентів. В університеті успішно діють магістратура, аспірантура та асистентура-стажування. Університет акредитований за ІV-им рівнем, має ліцензію на право підготовки іноземних громадян.

Значно розширюються міжнародні зв'язки університету, творчі і наукові контакти із зарубіжними музичними і театральними закладами. Серед них вищі навчальні заклади Цинцинаті (США), Нюрнберга (Німеччина), Неаполя (Італія), Москви, Санкт-Петербургу (Росія), Женеви (Швейцарія), Хельсінкі (Фінляндія), Польщі, Франції, Росії та ін.
Викладачі університету запрошуються до складу журі міжнародних конкурсів і фестивалів у різні країни світу, проводять майстер-класи в Україні й за кордоном.

Виконавську та диригентську практику забезпечують творчі колективи: симфонічний, духовий та естрадний оркестри, а також оркестр народних інструментів, академічний хор, які відомі в Україні й за кордоном. На вокальному факультеті діє оперна студія, на театральному - навчальний театр.

Приоритетним в університеті є індивідуальний підхід до підготовки фахівців та індивідуальна форма занять, які забезпечують формування неповторної мистецької особистості.