П О Д І Ї

20 червня. Сольний концерт Гургена Барсегяна (клас професора В. М. Алтухова)



Головною знахідкою програми стали «6 Багателей» Д. Лігеті – твору, який відповідає сучасній музичній естетиці і має «високий рейтинг» у публіки. Багателі виконав квінтет у складі Ксенії Коновал (флейта), Руслана Широкова (гобой), Володимира Рогози (фагот), Дмитра Мітченка (валторна) і Гургена Барсегяна (кларнет). Рідко звучить зі сцени Концерт для кларнета з оркестром К. Нільсена ор. 57, але для Г. Барсегяна він став важливою частиною репертуару. Вперше він був виконаний з молодіжним симфонічним оркестром «Слобожанський» у листопаді 2016 року, а тепер прозвучав у камерному варіанті з фортепіано (партія фортепіано – Сергій Корепанова). Популярні сонати Ф. Пуленка і Й. Брамса (№ 2, ор. 120) соліст зіграв у дуеті з Маріанною Вартикян (фортепіано). У ролі ведучої виступила Вікторія Ніколюк.

Марина Дербас


17 червня. Участь студентів ХНУМ у Дні здоров’я в Центральному парку культури та відпочинку ім. М. Горького 

У парку імені М. Горького 17 червня пройшов День здоров’я, приурочений до Дня медика. Організатори свята  – Рада молодих вчених при ХОДА – провели разом зі студентами семи вищих навчальних закладів Харкова вікторини, конкурси, бліц-обстеження здоров’я, ознайомили з новинами харчової промисловості, а також організували заняття з арт – терапії, танців та лікувальної фізкультури.





Харківський університет мистецтв в свою чергу провів майстер-класи з танцю і представив широку концертну програму. Так, Анастасія Соломко навчала всіх бажаючих танцювати вальс і сальсу, а виконавці-інструменталісти – Ксенія Коновал (флейта), Ольга Ільяшенко (скрипка) разом з гітаристами Олександром Пшеничних, Станіславом Світличним, Ростиславом Голубовим та Анастасією Шнирьовою, – зіграли двогодинний концерт академічної музики. Він включав як сольні номери, так і дуети, тріо. Група підтримки – Таісія Диняк. Нашу команду зібрала і долучила до проекту Ганна Сагалова, яка є заступником голови Ради молодих вчених при ХОДА. Дякуємо всім, хто взяв участь у святкуванні Дня здоров’я!


15 червня. Концерт-іспит асистента-стажиста кафедри сольного співу Ольги Юріної

15 червня Ольга Юріна (творчий керівник Величко Л. О.) склала випускний іспит у формі концерту і отримала надзвичайно позитивну оцінку аудиторії завдяки майстерності, продемонстрованій у виконанні складної вокальної програми партії колоратурного сопрано, і природному артистизму, притаманному співачці. В програму було включено арії з опер «Чарівна флейта»  В. А. Моцарта (перша арія Цариці ночі), «Семіраміда» Дж. Россіні (арія Семіраміди), «Пуритани» В. Белліні (арія Ельвіри), «Сицилійська вечірня» Дж. Верді (арія Олени), «Луїза» Г. Шарпантьє (арія Луїзи) і М. А. Римського-Корсакова – «Царева наречена» (арія Марфи) і «Казка про царя Салтана» (арія Царівни Лебідь). Не менш яскравими стали у виконанні О. Юріної романси «Ой піду я межі гори» А. Кос-Анатольського, «Вишиванка»М. Стецюна, а також «Дымки-невидимки» С. Танєєва і «Квітень» та «Не пой красавица при мне» С. Рахманінова. Партію фортепіано виконала М. Корольова, у ролі ведучої виступила Ольга Гогайзель.

Марина Дербас


14 червня. Харківське літо із присмаком джазу

Чергова музична подія відбулась 14 червня 2017 року у Харківському національному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського: для харків’ян пролунали відомі джазові композиції в оригінальних та авторських інтерпретаціях у виконанні студентів кафедри музичного мистецтва естради та джазу. Назва концерту «Літо у JAZZтонах» символічно відображала зміст програми: літо, джаз, зустріч добрих друзів. Програма була орієнтована на різні смаки, тобто такий музичний коктейль, в якому змішуються і запальна samba, і романтична soul-ballada, і палке flamenco, і сучасний blues, і swing, і funk, та ще багато різноманітних стилів, що дозволило зібрати у залі слухачів різних вікових категорій та музичних пристрастів від 7 до 70 років.

Цей цікавий проект підготували учні класу естрадно-джазового співу кандидата мистецтвознавства, доцента Н. В. Дрожжиної лауреати міжнародних конкурсів і фестивалів: Ірина Дубенко, Людмила Канівець, Софія Черноморова, Валерія Пєтухова, Євгенія Омельченко, Катерина Чижова та Інна Добровець, Гідаят Сєідов, Чі Чжоу у інструментальному супроводі Олени Воропаєвої, Богдана Стецюка (фортепіано); Гліба Кошмая, Владислава Леоненка (ударні); Ігора Остапчука, Владислава Карбовського (бас-гітара); Лєрніка Хачатряна (дудук); Олександра Горобця (труба); Євгена Мартьянова (тромбон); Ігора Бурули, Ігора Купельского, Романа Стецюка (саксофон) та бек-вокалісток: Дар’ї Гапоненко, Анни Овсюк, Анастасії Микитенко. В концерті приймав участь спеціальний гість проекту – ансамбль «Spirit of Spain» у складі: Людмила Канівець (вокал), Сергій Кір’як (гітара), Денис Сидоренко (бас-гітара та акустична гітара), Микола Чупіс (перкусія).

Мистецтво джазу – це засіб комунікації, воно не може існувати без слухача і глядача, словом без публіки, яка його активно сприймає. У процесі спілкування публіки і артистів виникають прямі або непрямі, видимі чи невидимі зв'язки. О. М. Толстой в одній із своїх статей зазначає: «Для потоку творчості потрібен другий полюс…». І цим другим полюсом, безсумнівно, на цьому концерті був щирий та уважний харківський глядач. На форму активної взаємодії слухачів і музикантів, атмосферу взаємопорозуміння звернув увагу Заслужений діяч мистецтв України, декан виконавсько-музичного факультету С. П. Турнєєв: «Особливо хотілося відзначити атмосферу в глядацькій залі, яка була просякнута творчістю співпереживання, глибоким розумінням того, що робилося на сцені. Оскільки зала була переповненою слухачами, то спочатку мені здалося, що ця зала дуже мала для такої кількості глядачів, що потрібна більша, але потім прийшов до висновку, що такого взаєморозуміння артистів і слухачів у великій залі могло і не бути, оскільки в камерній залі було відчуття злиття глядачів і артистів в єдиний організм. Відчувалося, що глядачі дуже вдячні артистам, що для них цей концерт став справжнім святом».

Відкрила концерт та вдало спрямувала його у вірному векторному напрямку «літо, джаз та гарний настрій» студентка 2 курсу Катерина Чижова. Акомпанемент створювало джазове тріо під керівництвом провідного концертмейстера кафедри музичного мистецтва естради та джазу, кандидата мистецтвознавства О. В. Воропаєвої (фортепіано), студентів-старшокурсників Ігоря Остапчука (бас-гітара) та Гліба Кошмая (ударні). Протягом запальної композиції Маркоса Валле «Summer samba» Гліб майстерно змінював ритмічну структуру, уміло використовуючи художні та технічні прийоми, притаманні саме бразильській музиці.

Справжній співак повинен володіти мистецтвом конферансу. Це і продемонструвала студентка 3 курсу Євгенія Омельченко, яка цього разу була ведучою вечора, й на думку багатьох глядачів впоралася з цією задачею на «відмінно». Під час концерту відбувся анонс наступного – осіннього – проекту Наталі Дрожжиної «Колискові світу». Було презентовано дві колискові: арменську та туркменську. Слухачі мали можливість почути надзвичайно проникливі звуки аутентичного народного інструменту Арменії – дудуку. Під віртуозними пальцями Лерніка Хачатряна невеличка сопілочка з абрикосу розмовляла, страждала, співала разом із ведучою вечора Євгенією Омельченко, яка виконала цю колискову пісню вірменською мовою.
 Наступна виконавиця – Софія Черноморова – презентувала туркменську народну пісню – хувді (колискову з м'якістю образів і мелодики) в аранжуванні О. Воропаєвої. Як багато музичних напрямків, етніка не обходиться без імпровізації і, так званого, «поєднання непоєднуваного». Джазові музиканти вважають за краще працювати саме в цьому стилі, тому що етнічна музика дозволяє здійснювати найсміливіші задуми, а пісні в сучасному аранжуванні наповнюються непідробною красою фольклорної музики. І знову студенти класу Н. В. Дрожжиної довели, що здатні вражати, бо окрім чудової вокальної імпровізації з характерними для етномузики Туркменії оборотами мелодики, Софія виконала цікаву імпровізацію на флейті.

Композиція Едді Джефферсона «Moody’s mood for love» була виконана в авторській інтерпретації Ірини Дубенко (вокал) та Богдана Стецюка (фортепіано). Глядачі поринули у світ власних спогадів та ліричного настрою разом із співачкою.

І знову запальні ритми у пісні бразильського композитора Антоніо Карлоса Жобіма «Desafinado»!! Разом із Євгенією Омельченко присутні мали можливість побувати в Ріо-де-Жанейро, поглянути на світ із висоти гори Корковадо та відчути ритми карнавалу! Яскраве, самобутнє й віртуозне виконання імпровізації Євгенією не залишило байдужим жодного слухача! 

Тендітна дівчина із далекого Китаю Чі Чжоу продемонструвала свій вокальний талант під час виконання композиції Н. Бодінгфільд «Soulmate». Слід зауважити, що Чі нещодавно почала опановувати складне мистецтво вокалу, на своїй батьківщині вона вчилась грати на народнім китайським інструменті гучжен, і цього вечора вона вперше вийшла на сцену як співачка. Слухачі були зворушені ліричної сповіддю виконавиці, та нагородили дебютантку бурхливими оплесками.

Для знавців джазу справжнім подарунком стали оригінальні аранжування стандартів «Love for sale» та «My Funny Valentine» у виконанні Катерини Чижової та Софії Черноморової. Зрілість джазових імпровізаційних висловлювань продемонструвала Ірина Дубенко в відомих джазових композиціях «The way you look tonight» Жерома Керна, «Darkdale» Елізабет Шепперд, «Cheek to cheek» Ірвінга Берлінга у супроводі чудового джазового колективу під керівництвом Богдана Стецюка. Композицію «What are you afraid», яку було спеціально написано для симфо-джаз оркестру Френка Сінатри, глядачі почули в інтерпретації Реджини Білл. Виступ Ірини чудово доповнювало тріо бек-вокалісток: Дар’ї Гапоненко, Анни Овсюк, Анастасії Микитенко.

Що може об’єднувати директора департаменту гітар та гітарного обладнання Всеукраїнської мережі музичних салонів «Атланта-Шоу», інженера-програміста та доцента університету Повітряних Сил? Авжеж, музика! Під супровід гостей концерту – групи Spirit of Spain (електрогітара – Сергій Кір’як, бас-гітара – Денис Сидоренко, ударні – Микола Чупіс) – студентка 4 курсу Людмила Канівець продемонструвала філігранне вокальне мистецтво у жанрі модерн-кантрі та ритм-енд-блюз. Особливістю даного гурту є постійний діалог між виконавцями, широке використання сольних імпровізацій.



Як зазначив декан виконавсько-музичного факультету заслужений діяч мистецтв України С. П. Турнєєв: «Людмила Канівець була центром ансамблю. Вона випромінювала потужну харизму і своєю аурою заряджала і об'єднувала колектив. Це все передавалося в глядацьку залу, і слухачі теж були готові підспівувати і рухатися разом з нею в заданій співачкою ритмічній манері. Вона була і лідером, і яскравою зіркою на сцені. І це властиво усім стилям, в яких виконувалися твори. Особливо мені запам'ятався номер Людмили Канівець (вокал) і Дениса Сидоренка (акустична гітара) в стилі фламенко «Baila Casanova». Слід зазначити чудове акторське перевтілення солістів в цій яскравій композиції. Вони були прекрасні! Сценічний костюм, танцювальні рухи і мізансцени з кастаньєтами яскраво і видовищно передавали дух фламенко. Людмила Канівець показала органічне поєднання вокалу з сценічною майстерністю і пластикою».  



Подарунком для любителів потужного вокалу стала емоційно насичена драматична балада Лінди Едер «I’ll forget you» у виконанні Валерії Петухової та лірична композиція «Tell him» у виконанні дивовижного дівочого дуету у складі Валерії Петухової і Людмили Канівець. А імпровізація на саксофоні Ігоря Бурули у цій та інших джазових композиціях стала радісною несподіванкою для педагога за фахом, завідувача кафедрою ММЕ, доцента В. В. Чурікова, який зазначив: «Цікаво, що робота з вокалістами розкриває більш повно потенціал цього студента».



А на зміну кантиленним баладам знову прийшов ритмічний свінг із чіткою імпровізаційною партією бас-гітари. Софія Черноморова виконала пісню «Moondance». Слухачам запам’яталися швидкі зміни динаміки та поступове загасання наприкінці композиції під складні ритми малого барабану.

Ще одну потужну баладу «You raise me up» слухачі почули у виконанні Гідаята Сєідова – переможця конкурсу Харківські асамблеї в номінації «Естрадно-джазовий спів». Майбутній абітурієнт – лауреат Всеукраїнських вокальних конкурсів – Гідаят Сеїдов – натхненно виконав пісню під супровід Олени Воропаєвої та Ігоря Бурули. Ця пісня з'явилася десь в середині 18 століття в Північній Ірландії. Достеменно відомо лише, що вперше вона була виконана на публіці в 1792 році в Белфасті. У концерті ця історична мелодія прозвучала в одній з найпопулярніших версій - інтерпретації Джошуа Гробана.

 Фіналом концерту стала яскрава композиція «Big time» у виконанні Людмили Канівець (вокал) та інструментального джазового комбо-ансамблю у складі Олени Воропаєвої (фортепіано), Ігоря Остапчука (бас-гітара) та Гліба Кошмая (ударні) та Олександра Горобця (труба), Євгена Мартьянова (тромбон), Ігоря Бурули (саксофон) , Ігоря Купельского (саксофон).

Підсумовуючи враження з концерту декан виконавсько-музичного факультету, Заслужений діяч мистецтв України С. П. Турнєєв зазначив: «Показати роботу класу це завжди дуже відповідально, тому, коли ми бачимо серед студентів-артистів представників різних курсів з абсолютно різною програмою, але одного напрямку, то стає зрозумілим, що в цьому класі панує творчість, любов до музики і любов до відкриттів. На особливу увагу заслуговує той факт, що в концерті прозвучали композиції різних часів, стильових напрямків і виконавських технік. Вдале чергування спокійних і запальних композицій додало загальному настрою концерту гармонійну цілісність у поєднанні з ефектом несподіванки».



Глядачі довго аплодували, обмінювались враженнями та дякували учасникам та художньому керівникові концерту за чудову музику та свято. Творча майстерня Наталі Дрожжиної довела слухачам, що джаз – це самобутнє явище, яке має тенденцію до трансформації з придбанням рис сучасності. Подібні проекти сприяють не лише творчій самореалізації виконавців, а й формуванню дружніх, товариських відносин між музикантами різного віку, національностей. Отже, можна з впевненістю сказати, що організація таких заходів є важливим соціокультурним явищем, що надає можливість реалізувати особистісно-орієнтоване навчання та виховувати студентську молодь у традиціях взаємоповаги й толерантності.

Дар’я Козик


7 червня. Концерт памяті Володимира Наливайка

Готувати концертну програму з творів В. Наливайка, випускника нашого університету, вже стало певною традицією для Людмили Суздальцевої, вдови композитора, і цей рік не став виключенням. Її заслуга полягає не тільки в просвітницькій місії - ознайомленні слухачів з творчістю талановитого харківського музиканта, а й в залученні до неї молодих яскравих виконавців, які переймають досвід та творчу естафету у вшануванні імені композитора-піаніста - одного з представників музичного авангарду Харкова.



На концерті 7 червня ми почули вокальну музику: романс «Сказать тебе не смею» на вірші Ю. Тувіма у виконанні Миколи Воскобойнікова (тенор), вокальний цикл на вірші Ф. Тютчева в інтерпретації Марії Вінцерської (сопрано) і Олександри Кузьміної (меццо-сопрано), а також пісню «Сердце детское» на вірш В. Камєнського - Ігор Сахно (бас), за участю концертмейстера Анатолія Тарабанова.





Інструментальна музика була представлена Сонатою для скрипки і фортепіано (II і III частини), яку зіграв блискучий дует у складі скрипачки Віри Литовченко та піаністки Людмили Суздальцевої. Також прозвучала «Біла музика», цикл з двох фортепіанних п’єс, у виконанні А. Тарабанова. Ведуча серії концертних вечорів, присвячених В. Наливайку - музикознавець Марія Борисенко - у властивій їй натхненній поетичній манері розкрила невідомі грані особистості та творчого спадку композитора.

М.Єгорова, О. Ващенко
Фото - Марина Єгорова, Михайло Захаров


5 червня. Концерт камерної музики

5 июня в большом зале ХНУИ состоялся концерт скрипичной музыки. «Героями сцены» стали два харьковских музыканта, лауреаты международных конкурсов Инна Смирнова и Станислав Калинин, которые уже не первый год успешно выступают в творческом тандеме. Маэстро Станислав Калинин успешно соединяет несколько направлений деятельности - он и органист, и педагог, и концертмейстер. Именно последняя грань его таланта была представлена публике. В свою очередь, Инна Смирнова, несмотря на свой молодой возраст, также обладает довольно солидным исполнительским опытом. Будучи долгие годы в тесном общении с Инной, могу без сомнений утверждать, что скрипка для нее -  не банальное орудие рутинного труда, а нечто несоразмерно большее - часть души.

Исполненные произведения принадлежали перу всемирно признанных Мастеров французской музыки рубежа XIX-ХХ веков - Сезару Франку и Морису Равелю: Соната для скрипки и фортепиано A-dur С. Франка (1886 г.); соната для скрипки и фортепиано № 2 G-dur (1928 г.), а также концертная рапсодия для скрипки с фортепиано «Цыганка» (1924 г.) М. Равеля. Все эти произведения имеют выраженный концертный стиль исполнения.
 
Каждая из прозвучавших сонат мерцала своим индивидуальным светом, раскрывая гостям вечера глубину неповторимого образного содержания. Соната С. Франка поразила эфирной, нежной скрипичной мелодией, которая перемежалась с мощными императивными аккордами фортепиано - утонченная песня скрипки словно растворилась в могучем напоре рояля, что создавало неповторимый аромат весенней свежести, плотно окутавший зрителей. И это не случайно, ведь композитор написал свой опус в качестве свадебного подарка близкому другу, бельгийскому скрипачу Э. Изаи. Соната Равеля вообще является ярко новаторским произведением - блюзовый стиль во второй части, контрастные между собой в тональном плане партии исполнителей - и все это в жестких рамках классического жанра сонаты.



А как «Цыганка» М. Равеля? Само жанровое определение, данное ей композитором - концертная рапсодия - вмиг отсылает слушателей в мир виртуозного, ярко характерного музыкального калейдоскопа. Использование скорее «альтовой», нежели скрипичной тесситуры звучания партии солиста, нарисовали образ самой настоящей знойной цыганки, поющей глубоким грудным тембром. Выразительные рулады солистки гипнотизировали своей свободой, передавая непредсказуемость и вспыльчивость цыганского темперамента.

Полный зал преданных слушателей заинтересованно внимал прекрасным звукам музыки, исполненным этим гармоничным дуэтом. Кроме того, ведущая концерта, Ольга Губко, во вступительном слове метко охарактеризовала для слушателей каждое из сочинений.

Федор Кучмась, студент III курса
Фото - Марина Дербас

 


2 червня. Концерт класу В. Доценка

Клас професора В. Доценка - до 100-річчя Харківської консерваторії:
шлях гітари від дуету до оркестру

2 червня у Великій залі ХНУМ стався незвичайний концерт гітарного класу Заслуженого артиста Українми, професора Володимира Доценка, на якому відбулася значуща подія: народження ПЕРШОГО В УКРАЇНІ ГІТАРНОГО ОРКЕСТРУ.

Але про все по порядку. Два роки тому я зі студенткою своєю Валерією Лавською знімала фільм до 25-річчя гітарного класу в ХНУМ. В цьому фільмі ректор Університету мистецтв Тетяна Вєркіна наголосила на тому, що бачить розвиток гітарного музикування у ансамблевій грі, осоливо зі скрипкою.  «Гітаристи роблять великі успіхи, але я завжди хочу більшого», - сказала вона. Ці слова керівника творчого вузу стали магістральними для відомого в Україні і за її межами гітариста.

Отже, гітара і... Без сумнівів, гітара є одним з найопулярніших інструментів сучасності. Дехто говорить про те, що сольна гітара змагається у популярності із самим фортепіано. Але на сьогодні є досить вираженою тенденцією ансамблева гітарна гра - і не тільки ансамбль саме цих інструментів, але й інших.



Звіт гітарного класу розпочався з виступу викладачів - професора В. Доценка і доцента В. Ткаченко, які виконали ІІІ частину концерту Р. Дьєнса «Пам’яті П’яццолли» для двох гітар з оркестром. Музика П’яццолли - це трагічно ніжне і солодко-гірке життя пристрасних почуттів, це спогади про хвилини щастя, замкнені у завершеному часі, це оксюморонна трагедія мрій про минуле, яке стає теперішнім тільки у нашій фантазії. Танго не як танок, а як стиль життя. Це і є образ П’яццолли у концерті Дієнса: музика любові, пристрасті і суму - музика про кохання, що завершилось, музика про людину, що відійшла у вічність, але залишила нам свою душу. Немає вже з нами і самого Дієнса. Він помер у жовтні 2016 р., відмітивши своє 61-річчя.

Нібито виконання цієї музики повинно бути траурним. Але ні! На сцені вирувало життя. Дві гітари - брутально-маскулінна і ніжно-фемінна вели між собою діалог. Ні, не діалог - суперечку, пристасну суперечку двох сердець, що сильно кохають, але кохають по-різному; немає гармонії між ними, а є усе, що їй суперечить: домінування, наполягання, покоріння і у відповідь - прохання. І все ж ми стали свідками моментів вищої гармонії. Вони відбувалися не в минулому, а ось тут, зараз, перед нами. Навіть хотілося відвести очі, ніби спостерігаєш щось дуже інтимне, яке ніде, крім мистецтва, не можна спостерігати. А це було справжнє мистецтво. Ці гітари розмовляли, як люди, але не як люди у повсякденності, а як у своїй почуттєвій сутності, коли не має нічого, окрім кохання. Музика доповнювалась прекрасними сценічними образами. Жінка - як втілення ніжності, крихкості і відданості, і чоловік - відверта пристрасть і влада люблячого серця. Такими були Вікторія Ткаченко і Володимир Доценко на сцені. Два музиканти, два актори, два характери. Вони жили - тут і зараз, вони знайшли те, що майже тут на наших очах майже не знищили егоїстичною пристрастю (коли одна гітара не хотіла слухати іншу, а говорила сама із собою), але все ж таки вони зберегли - оте крихке і невловиме, що сьогодні є, а завтра вмерло - вмерло від різкого слова чи байдужого погляду, чи просто від часу (говорять, що любов живе всього три роки). Три роки - це коли без музики, а з музикою - воно буде жити довго-довго: усе життя, та ще й - після нього. І не тільки у тих, хто грав, а й у тих, хто вміє слухати і чути музику кохання...Я впевнена, що у тих закоханих, котрі прийшли на концерт разом, кохання буде довгим і щасливим завдяки чарівній силі музики, яку нам подарували Вікторія і Володимир з усією щирістю своїх закоханих душ.



Після такого початку було важко вийти з цієї музики, як буває важко бджолі вилізти з духмяної півонії, яка п’янить тебе одними пахощами і ніжними дотиками великих рожевих пелюстків. Ні... Такою музикою не можна починати концерт, а тільки завершувати. Але наприкінці слухачів чекало іще одне чудо - гітарний оркестр. Така була композиція концерту: чудо спочатку і чудо вкінці... Але як же важко було виступати другим у цьому концерті - після своїх викладачів.
І хто ж був цим другим? А другою була Олена Прокудова - одна з найкращих віолончелістів ХНУМ. Виступати другою їй було вдвічі важче. По-перше, після Володимира Доценко, по-друге, з дуже відомим твором Арією із Бразильскої Бахіани № 5 Е. Вілла-Лобоса, знаним по неперевершеному виконанню Галини Вишнєвської й Мстислава Ростроповича. Олена Прокудова має таку майстерність, що зуміла не наслідувати Ростроповича, а запропонувати свою інтерпретацію цього відомого твору. Це був дуже теплий, ніжний, м’який, проникнений голос віолончелі, коректно відтінений гітарою Марини Кіташкіної.

Віолончелістку змінила скрипалька Ольга Ільяшенко, щоб разом із Анастасією Шнирьовою виконати Іспанський танок з опери М. де Фальї «Життя Коротке», яка має має дуже просте лібретто. Дівчина не змогла пережити зраду коханого, і після його весілля з іншою - не коханішою, а багатшою і знатнішою - вмирає. Але Іспанський танок з цієї опери не передає змісту опери, и живе окремим концертним життям. На цей раз його життя втілили замість оркестру - скрипалька і гітаристка. Особливо важко прийшлося Анастасії - однією гітарою замінити оркестр із кастаньєтами. Але Анастасія добре впоралася із поставленою задачею, недарма її педагог професор Доценко повторює, що гітара - це оркестр, який можна носити із собою.

Гітара і людський голос - найпопулярніший ансамбль. Солістка Харківської філармонії Олександра Кузьміна допомогла Павлу Васильківському якнайкраще продемонструвати своє вміння гітарного концертмейстера. Вони виконали іспанські народні пісні М. де Фальї - «Мавританская шаль», «Астуриана»и «Песня».

Що гітара вміє не тільки акомпонувати, а й співати сама, переконливо довели Марина Кіташкіна та Юстас Лаврусенко, виконавши Фантазію на тему української щедрівки «Чи дома, дома пан господар» А. Андрушко.

Звернув на себе увагу діптіх з циклу А. П’яццолли «Історія танго». Ольга Ільяшенко (скрипка) та Олександр Пшеничних (гітара) зобразили драматичне кохання («Кафе»), а Ксенія Коновал (флейта), і Ростислав Голубов (гітара) - легке кохання-флірт. Це були справжні музичні спектаклі. Молодим виконавцям є в кого цьому вчитися!

Гітарне тріо - Анастасія Шнирьова, Станіслав Світличний, Олександр Пшеничних - підготували слухачів до сприйняття гітарного оркестру, виконавши музику В. Богатирьова, П. Беллінаті, О. Поплянова.

Читайте також статтю «Японская точность и славянская душевность», у газеті «Харьковсие извенстия» (15 червня 2017 р.)
http://izvestia.kharkov.ua/on-line/18/1242117.html.

Тетяна Казакова


2 червня. Концерт за участю студентів ХНУМ в рамках наукової конференції у ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України

2 червня пройшов традиційний концерт студентів університету в рамках наукової конференції у ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України.

Камерна і камерно-вокальна музика переважно романтичної традиції у виконанні різних дуетів зробила концертну програму насиченою і привабливою для аудиторії. Фортепіанний дует Маргарити Ушакової і Євгенії Продус (клас Наталії Горецької) відкрив концерт творами Ф.Шуберта (Allegro і Andante)та п’єсою №4 з циклу «15 п’єс для фортепіанного дуету» харківської композиторки Олени Гнатовської. Станіслав Кучеренко (скрипка) разом з Максимом Чубом (фортепіано), а також Анастасія Здоровиця (скрипка) в дуеті з Петром Янчуком (фортепіано) представили перші частини сонат Й. Брамса №2 і К. Дебюссі. З Трансцендентним етюдом № 11 «Вечірні гармонії» на сцену вийшов Максим Шадько.

Вокальну частину програми складали романси «О если б мог выразить в звуке» Л. Малашкіна у виконанні Є. Лєвашова (баритон), «Бузок» С. Рахманінова в інтерпретації Д. Пономарьової (сопрано), що додали особливого ліричного тону атмосфері концерту. Вокальні твори Імре Кальмана прозвучали у виконанні баритона Євгена Лєвашова (концертмейстер Марина Семко) і Дарії Пономарьової (концертмейстер Максим Шадько). Євген виступив в ролі Містера Ікса (оперета «Принцеса цирку»), а Дар’я в ролі Сільви (оперета «Сільва»). Вдало доповнивши один одного, вони завершили концертний вечір. У ролі ведучого концерту виступив студент-музикознавець Олександр Лисичка.

Марина Єгорова


 
Події травня 2017
Події квітня 2017
Події березня 2017
Події лютого 2017
   

Події грудня 2016
Події листопада 2016
Події жовтня 2016
Події вересня 2016
Події червня серпня 2016
Події травня 2016
Події квітня 2016
Події березня 2016
Події лютого 2016
Події січня 2016
Події грудня 2015
Події листопада 2015
Події жовтня 2015
Події вересня 2015
Події червня 2015
Події травня 2015
Події квітня 2015
Події березня 2015
Події лютого 2015
Події січня 2015
Події грудня 2014
Події листопада 2014
Події жовтня 2014
Події вересня 2014
Події травня 2014
Події квітня 2014
Події березня 2014
Події лютого 2014
Події січня 2014

Події грудня 2013
Події листопада 2013
Події жовтня 2013
Події вересня 2013
Події червня 2013
Події травня 2013
Події квітня 2013
Події березня 2013
Події січня-лютого 2013
Події грудня 2012
Події листопада 2012
Події жовтня 2012
Події вересня 2012
Події червня 2012
Події травня 2012
Події квітня 2012
Події березня 2012
Події лютого 2012
Події січня 2012
Події листопада 2011
Події жовтня 2011
Події вересня 2011
Події травня 2011
Події квітня 2011
Події січня 2011